Мета: вшанувати пам’ять про
загиблих воїнів, жертв війни , воєнних злочинців, депортацій та злочинів проти
людяності, скоєних у роки війни; сприяти формуванню кожного учня як
особистості, яка усвідомлює свою незалежність до Українського народу, сприймає
війну як складний суспільно-політичний процес.
Оформлення
зали: у
залі розміщено два стенди – з фотографіями загиблих воїнів у Другій світовій
війні та воїнів ветеранів (це світлини рідних учнів та вчителів школи, її
випускників. Біля першого стенда – схилений Державний Прапор з траурною
стрічкою, столик з великою свічкою у свічнику. Для мультимедійного екрана
підготовлено списки з прізвищами загиблих воїнів-земляків, та учасників бойових
дій, які вибороли перемогу.)
Вступне
слово вчителя:
Ось уже 10 років поспіль за рішенням Генеральної Асамблеї Організації
Об’єднаних націй, яке було ухвалене 22 листопада 2004 року, 8 і 9 травня увесь
світ відзначає День пам’яті і примирення, вшановуючи пам’ять загиблих у Другій
світовій війні. Кожна держава має свої свята перемоги, а на рівні ООН День
пам’яті та примирення відзначають саме 8 травня.
З 1965 року в Радянському
Союзі 9 травня було оголошено Днем
Перемоги у Великій Вітчизняній війні, що є для нас великим святом. Та цього
року ми хочемо приєднатись до світової спільноти і схилити голови в пошані і
скорботі за всіма полеглими на нашій планеті у ті страшні роки лихоліття.
1-й читець:
Біль у серці – мов чайки ячання,
У жалобі схилився наш стяг
Хай скорботна хвилина мовчання
Закарбується в наших серцях.
2-й читець:
Не порушимо вічності спокій,
Затамуємо подих в цей час, -
Тих згадаємо в шані глибокій,
Хто здобув перемогу для нас.
(Всі присутні вшановують полеглих
у роки Другої Світової війни хвилиною мовчання)
Ведучий 1.ХХ століття закарбувалося в історії людства не лише проривом у космічні
простори, не лише геніальними відкриттями ті новітніми технологіями, а й двома
наймасштабнішими світовими війнами, які охопили майже всю планету. Досі
кровоточать у серцях болючі рани тих, кого Друга Світова накрила своїми темними крилами.
3-й читець:
Це на світанку сталося колись:
Стривожений із муками і жалем
Світ стрепенувся, кров’ю враз заливсь,
Неначе розпанаханий кинджалом.
Гримлять гармати, б’є на сполох дзвін
Залізні круки вилітають з хмари.
Горить Вкраїна з чотирьої сторін
І на чужинців просить з неба кари.
Ведучий 2. Страшно уявити : бойові дії тривали 6 довгих років – з 1 вересня 1939 до 2
вересня 1945 року. Це було не тільки збройне , економічне, політичне,
дипломатичне протистояння, а й боротьба ідеологій та світоглядів. Злочинна
агресія і зарозумілість політиків важким
тягарем впали на плечі простих людей –
одні з них самовіддано захищали рідну землю, інші забезпечували народний тил,
виховували дітей і вирощували хліб.
(На мультимедійному
екрані демонструються фотознімки та
уривки відеоматеріалів про події ІІ Світової війни)
4-й читець:
Крізь чорноту страшного дня і ночі
Зловісної, безжальної війни
В своїм іще юнацькім непорочні
Ішли у бій нескоренні сини
Немов зірки в космічній синій далі.
Дотла згорали у смертельній млі.
Від болю втрати , горя і печалі
Котились сльози матері-землі.
Ведучий 1. Сльози
котилися не тільки в матері-землі , а в мільйонів матерів, дружин, доньок,
сестер, які чекали з різних фронтів своїх рідних – воїнів, які належали до ворогуючих
армій і гинули у розквіті молодості і
надій, - це незалікова рана людства, що втратило за роки вселенського
протистояння близько 30 мільйонів населення.
Ведучий 2. У часи
вікопомного лихоліття в Україні загинуло майже 8 млн. людей, серед них
військових – 2, 5 млн., цивільних – 5, 5 млн. осіб, тоді як головні протиборчі
сили ІІ Світової війни - Німеччина і
Росія втратили відповідно 6 млн. загиблих. Важко знайти родину в Україні, яка б
не оплакувала рідних, полеглих на полях
кривавих боїв.
(Під тихі
звуки пісні «Балада про Мальви» у
виконанні Софії Ротару, учениця в
українському одязі з букетом соняшників, мальв, волошок, маків розповідає
вірш.)
На
колишніх окопах – соняхи,
Мов маленькі сонця.
Може, то золотавим цвітом
Спалахнули солдатські
серця?
На колишніх окопах
волошки ,
Мов небесний блават.
Може тут спочив біля
стежки
Молодий синьоокий солдат?
На колишніх окопах маки,
Мов запечена кров…
Може, це процвіла через
роки
На війні нерозквітла
любов
Ведучий 1. З перших
днів війни 42 мільйони українців опинилися у вирі пекельних подій. Адже саме
Україна і Білорусь були повністю захоплені нацистськими нападниками, і окупація
тривала майже 3 роки . У бойових діях
брали участь 4, 5 мільйони українців.
Ведучий 2. Та найбільша
трагедія українського народу полягала в тому, що наші співвітчизники воювали на
боці ворогуючих сторін: і в Червоній армії, і в партизанських загонах, і у
військових формуваннях Української повстанської армії та Організації
українських націоналістів, і в антифашистських арміях Польщі, Чехословаччини,
Франції, Сполучених Штатів Америки, Канади, і у військових частинах верх мату.
Ведучий 1. Погасло
полум’я війни… Ветерани колись протиборчих країн не раз зустрічалися, щоб
схилити сиві голови і вшанувати пам'ять
загиблих у безглуздому протистоянні, а їхні нащадки, вдумливо переосмисливши
повчальні уроки історії, давно знайшли шляхи порозуміння і щороку 8 травня
майже в усьому світі відзначають День
пам’яті і примирення.
Ведучий 2. Сучасна
молодь, якам з надією дивиться у майбутнє, прагне, щоб і в нашому українському
суспільстві нарешті припинилося ідеологічне протистояння через те, що наші діди
і прадіди по-різному бачили свій обов’язок перед Батьківщиною. Переживши
страхіття війни, старше покоління має навчити нас мудрості, всепрощення і
взаємопорозуміння, щоб не свято , як акт єдності і миру, відзначалося в кожних
куточках України.
6-й читець:
Потиснем,
руки, брате сивочолий,
Нас
розвела колись страшна війна…
Не будем
ворогами більш ніколи:
Вкраїна-мати в нас лише одна.
Як серце
краялось у неньки-України,
Коли
стрічались ми через приціл,
Щоразу
воскресаючи з руїни,
Вона
єднала нас з останніх сил.
Ми
вилікуєм рани добрим словом,
Обнімемось
як справжні земляки,
Щоб розбрату
оте подвійне коло,
Як
зашморг: не давило нас віки.
Ми
підійшли до вічності порога,
Для
кожного це істина межа…
Хіба
достойні ми зустрітись з Богом,
Якщо нас
їсть ненависті іржа?
Щоб наші
діти, правнуки. Онуки
Не знали
ворожнечі й перешкод,
Прийшла
пора всепрощення і злуки, -
Дай руку,
брате, ми ж один народ!
(Лунає пісня на вірші В.Крищенка, муз. Л. Нечипорука
«Возлюбімо ближнього»)
Ведучий 1. Погляньмо
на фотографії наших рідних, які захищаючи свою Батьківщину, переможно виборювали
мир: хтось із них повернуся у рідні домівки , хтось спочиває під гранітом
братських могил, а хтось пішов у небуття. Пропавши безвісти…
Ведучий 2. Багатьох
наших рідних ми знаємо лише з
фотографій, але вони нам дорогі і близькі, бо залишили всім у спадок свою
любов, самовідданість, віру у перемогу добра над злом. Їхні пожовклі світлини і
затерті листи – це родинні реліквії, що збереглися протягом десятиліть…
7-й читець:
Дивлюся
на фотографії старенькі
З
великої народної війни.
Там
прадід й прабабуся молоденькі,
Такі
красиві й дорогі мені.
8-й читець:
Він
був відважним льотчиком-героєм,
Немало
збив фашистських літаків,
Відстоював
свою країну з боєм,
За
що одержав кілька орденів.
(Слова читців супроводжує пісня
В. Лагодної і Ю. Давидюка «Бойові ордени», а на мультимедійному
екрані демонструються списки загиблих і
ветеранів Великої Вітчизняної війни – рідних учасників свята)
Ведучий 1. Рік за
роком ми віддаляємось від вселюдської трагедії ХХ століття, коли загинули десятки
мільйонів людей, коли вперше на планеті було використано атомну зброю, а в
наших душах досі немає спокою і впевненості в тому, що нові розпалювачі війни
не кинуть народи у страшне полум’я ворожнечі.
Ведучий 2. Тому
палають мирні вогники Вічного вогню біля обелісків і в наших серцях, нагадуючи
всім, що мир у душі, у родині, у країні, на планеті – це найбільша цінність ,
яку ми зобов’язані зберегти. Уже склалася світова традиція – 8 травня
запалювати небесний ліхтарик і разом із своїм Державним Прапором пускати в
небо. А ми сьогодні запалимо свічку пам’яті…
(Учениця запалює біля Державного Прапора велику свічку. Останні слова
ведучих супроводжує пісня «Вічний вогонь» на вірші В.Крищенка муз. І. Білозіра.)
9-й читець:
І
живуть у пам’яті народу
Його вірні дочки і сини.
Ті
що не вернулися з походів
Грізної,
великої війни.
10-й читець:
Їх
життя, їх помисли високі,
Котрим
не судилось розцвісти
Закликають
мир ясний і спокій,
Як
зіницю ока, берегти
Комментариев нет:
Отправить комментарий